Двадцять другий. Для тих, хто живе десь у бік Сихова, це не номер маршруту, а частина розкладу дня. Їдеш — значить, швидше за все, до Університету або на Автовокзал. Третього майже не дано.
Маршрут короткий, якщо по карті дивитися. Але в годину пік це відчувається зовсім не так. Втискуєшся боком, сумка десь біля коліна сусіда, хтось дихає в потилицю — звичайна справа. Зате довозить. Студентів на пари, приїжджих — з поїзда одразу в місто, а не навпаки. Корисна штука, коротше.
Куди їде і звідки
Стартує біля Університету. Орієнтир зрозумілий, його знають усі — хоч місцевий, хоч турист, який годину тому вперше почув слово «Сихів» і вже розгубився. Далі тролейбус пірнає в тісняву центру. Вузькі вулички, де двом машинам роз’їхатися — уже пригода, а тут ще й електротранспорт намагається проштовхнутися слідом. Їде, рипить, але їде. Кінцева — Автовокзал. Логічно: багатьом туди й треба, на міжгород пересідати. По дорозі — знайомі всім точки. Хтось виходить біля своєї улюбленої кав’ярні, хтось біля ринку, хтось на зупинці, яку називає взагалі не так, як вона офіційно називається — просто «біля Толіка» або ще якось. Львів такий. Якщо ти не місцевий — слухай оголошення в салоні. Або в телефон дивись. Ніхто не осудить, усі так роблять.
Графік і ціна
Ходить майже весь день. З за п’ять шоста ранку — і практично до півночі, якщо точніше, до 23:37. На останній рейс устигнути реально, навіть якщо засидівся в гостях. Інтервал скаче: у спокійний час можна і чотирнадцять хвилин прочекати, а в завантажені години — раз на п’ять хвилин під’їжджає. Як пощастить із трафіком. А трафік тут такий: стала одна машина не там, де треба — і все, уся вервечка тролейбусів завмерла слідом. Вулички вузькі, діватися нікуди. Готівкою — 30 гривень. З карткою дешевше, але про це нижче. Ходить без вихідних, усі сім днів. Зручно, якщо графік ненормований або просто в суботу вранці заманулося до вокзалу без речей проїхатися.
На що звернути увагу
- У годину пік, особливо ближче до Університету, салон забивається швидко — із валізою займай місце біля дверей одразу, потім не проштовхнешся
- На деяких поворотах штанги злітають із дротів. Регулярно. Це не поломка, а просто львівське тролейбусне життя — водій вийде, поправить, хвилина-друга, і далі поїхали
- Бруківка в центрі відчувається всім тілом. Стоїш без опори — тримайся міцніше, а то хитне на повороті так, що мало не вилетиш на сусіда
Коли бувають перебої
Через атаки на енергетику графік іноді летить шкереберть. Світло зникло — і тролейбус просто стоїть посеред вулиці. Чекає, поки дадуть напругу назад. Ні водій, ни маршрут тут ні до чого, так буває. У такі моменти краще одразу прикинути запасний варіант: пішки до сусідньої трамвайної зупинки або таксі викликати, якщо час підтискає. Львів’яни вже звикли — закладають у свої плани невеликий запас на цей випадок, машинально майже.
Щоб не гадати наосліп, де там застряг твій тролейбус, простіше заздалегідь глянути, де зараз транспорт на лінії. Тобі хоча б буде зрозуміло — стояти на місці чи шукати інший шлях.
Як платити за проїзд
Найвигідніше — місцева транспортна картка. Нею можна одразу за чотирьох розплатитися, якщо їдеш компанією. Поїздка виходить близько 23 гривень — помітно приємніше за тридцять готівкою водієві. Є ще банківська картка або телефон через NFC — тоді 26 гривень, теж нормально. Гостям міста зазвичай радять навіть не морочитися з пластиковою карткою, а одразу встановити додаток. Там оформлюєш пересадковий квиток — можна одразу на кілька людей, показуєш QR-код на верхній зчитувач, і все, їдеш. Протягом сорока хвилин після першої валідації пересадки безкоштовні. Тільки не забудь відзначитися в кожному новому транспорті — інакше для контролера ти просто «заєць», а штраф там зовсім не смішний.
Усі маршрути тролейбусів Львова можна знайти на сторінці: Розклад руху та маршрути: тролейбуси Львова
Поради пасажирам
Часто катаєшся містом? Придивися до додатка для оплати проїзду — позбавляє від біганини за дрібними грошима та черги біля водія. Студентам окремо варто уточнити пільговий тариф, він відчутно нижчий — тільки документ із собою тримай. Везеш велику валізу чи щось довге наче лижі? За неї платять окремо, як за пасажира. Дрібниця, але краще знати заздалегідь, ніж сперечатися з водієм на ходу — а таке буває, повірте. І ще. Двері у нас відчиняються не завжди з першої спроби, особливо у старих машин — якщо кнопка не спрацювала, просто штовхни трохи, без фанатизму. І на вихід готуйся заздалегідь, за зупинку бодай: салон у годину пік такий, що проштовхнутися до дверей за п’ять секунд не вийде, це не Київ із його ввічливим «перепрошую, виходжу».
З Університету до вокзалу
Ну ось, власне, і все про двадцять другий. Не найкрасивіший маршрут міста, ніхто не буде писати про нього листівки. Зате свій. Їде крізь затори, крізь бруківку, крізь відключення світла — і майже завжди довозить куди треба. А що ще від тролейбуса вимагається, якщо чесно.
