З валізами на вокзал? Саме те, що треба. Маршрут — справжня робоча конячка для тих, хто не хоче сивіти в таксі на вузьких вуличках центру, де два легковики роз’їжджаються по пів години. Шістка з’єднує Підзамче з вокзалом, попутно зачіпає Старий Ринок і пару місць, повз які гріх проїхати не глянувши. Місцеві її особливо не помічають — просто сідають і їдуть. А от приїжджі зазвичай знімають на телефон, як вагон трясеться на бруківці. Кумедно спостерігати.
Графік роботи
Будні: перший вагон о 06:33, останній о 23:19. Інтервал — хвилин 8. У теорії. На практиці біля вокзалу або на повороті біля депо трамваї іноді вишикуються в чергу один за одним. Роз’їзд там не гумовий, фізика є фізика.
Вихідні трохи м’якші: старт о 06:41, фініш о 23:17, інтервал близько 9,5 хвилин. Якщо біжите на ранній поїзд — краще глянути в застосунок, а не гадати по пам’яті.
І ще момент, про який не можна мовчати. Коли прилітає по енергетиці, світло зникає — і трамвай стає, де стояв. Не з вини водія, не з вини розкладу. Просто немає електрики, і крапка. Львів’янам до цього не звикати: тримають у голові запасний варіант, маршрутку або ноги. ЛКП зазвичай намагається повернути вагони на лінію одразу, щойно світло дають.
Зупинки
Їде шістка від вулиці Миколайчука до вокзалу, і орієнтири на шляху цілком упізнавані. Від Миколайчука вагон рушає майже порожнім, повз фабрику «Світанок», депо № 2 — тут закладає вуха, вагони на повороті скриплять так, що чути за три квартали, — далі Промислова, Якова Остряниці, Підзамче, Гайдамацька, Палац культури Хоткевича, Під Дубом. Потім Старий Ринок, де частина пасажирів сходить просто прогулятися бруківкою, Театральна, ТЦ «Магнус» (зручно, якщо забули щось купити перед дорогою), церква Святої Анни, Захисники України та площа Кропивницького — звідси, до речі, легко пересісти на інші трамваї та тролейбуси до центру. Далі Приміський вокзал і, нарешті, сам Залізничний вокзал.
Назад траса майже дзеркальна, хіба що додається зупинка на Наливайка, а порядок біля депо трохи інший — але скрип на повороті нікуди не дівається, це вже візитна картка маршруту, а не поломка.
До речі, про поворот біля Старого Ринку: не лякайтеся, якщо вагон раптом різко скидає хід. Поворот там крутий, водії його проходять без геройства.
Вартість проїзду
Важливо про гроші. Брати квиток у водія за готівку — грабунок, обійдеться у 30 грн. Простіше і дешевше за все платити ЛеоКарт (23 грн) або карткою/телефоном через валідатор (26 грн). Для студентів за їхньою іменною ЛеоКарт взагалі комунізм — 11,5 грн.
Усі маршрути трамваїв Львова можна знайти на сторінці: Розклад руху та маршрути: трамваї Львова
Поради пасажирам
Лайфхак: ЛеоКарт дає 40 хвилин на безкоштовні пересадки. Сіли в шістку, приклали до нижнього зчитувача, перестрибнули на інший маршрут — і не платите двічі. Тільки не забувайте валідувати картку в кожному новому вагоні заново, автоматом це не зараховується. Контролери у Львові суворі, штраф — 520 грн, перевіряють часто.
Велика валіза — понад 60×40×20 см — оплачується окремо, як другий пасажир. Дрібниця, але краще знати заздалегідь, ніж червоніти перед кондуктором.
Як платити, якщо коротко
ЛеоКарт: приклали до нижнього зчитувача, дочекалися писку та зеленої галочки. До речі, однією карткою можна “клацнути” одразу за чотирьох.
Застосунок LeoCard — ідеальний варіант для туристів. Купуєте квиток заздалегідь хоч на п’ятьох, а на валідаторі скануєте вже верхній зчитувач.
З банківською карткою або телефоном (NFC) все просто — прикладаємо туди ж, униз.
Ну, а якщо готівка — віддаємо водієві, отримуємо папірець із QR-кодом і бережемо його до кінця поїздки (валідувати не треба).
Поповнити ЛеоКарт можна через EasyPay — термінали, застосунок або сайт, — або в туристичному центрі біля вокзалу. Гостям міста возитися з фізичною карткою заради двох-трьох поїздок сенсу немає, простіше встановити застосунок. А тим, хто катається часто — придивитися до абонемента на 30 днів, окупається швидко.
І тримайте під рукою онлайн-трекер транспорту — особливо в дні, коли зі світлом перебої і розклад живе своїм життям.
Миколайчука — Вокзал: трамвайний роман
Маршрут шостого трамвая перевірений роками: скрип на поворотах, заминка біля депо, знайомі орієнтири на кшталт «Магнуса» або Старого Ринку. Розклад, способи оплати, пара місцевих звичок у голові — і доїхати від Миколайчука до вокзалу вийде без сюрпризів. Хіба що бруківка трохи потрусить у дорозі. Але це ж Львів, тут без трясіння на бруківці нікуди.
