Сімка. Якщо у Львові сказати це слово в розмові про транспорт, перепитувати ніхто не буде — всі розуміють, про що йдеться. Маршрут легендарний. Тягнеться він від тихої, майже дачної Погулянки аж до вулиці Татарбунарської, де починаються спальні квартали та депо. По дорозі зачіпає буквально все: туристичний центр, Личаківський цвинтар — сам по собі музей під відкритим небом, — Медуніверситет із вічно опаздуючими на пари студентами. Хочеш за одну поїздку побачити Львів цілком, з усіма його шарами та контрастами? Сідай у сімку. Екскурсовод не потрібен.
Але є нюанс, якого турист не зчитує, а місцевий відчуває буквально хребтом. Цей трамвай ніколи нікуди не поспішає. Ніколи. Біля Митної площі вагони іноді вибудовуються в потилицю один одному, бо там сходиться одразу кілька маршрутів, а перехрестя — як вушко голки. На повороті біля Театральної рейки риплять так, що розмову по телефону доводиться ставити на паузу. Ну а бруківка в історичному центрі — це взагалі окремий вид спорту. Трясе добряче. Каву з собою краще пити із закритою кришкою, серйозно.
Графік роботи
У будні перший вагон виїжджає о 06:30. Останній іде в депо о 22:09. У вихідні все зсувається трохи: старт о 06:32, фініш о 22:19. Різниця смішна, дві-три хвилини, але якщо людина звикла ловити останній трамвай впритул, буквально на прапорці — цю дрібницю варто запам’ятати.
Інтервал — близько 10 хвилин що в будні, що у вихідні. На папері звучить чудово. У реальності львівський трафік вносить правки: година пік, вузька Підвальна, вагон застряг за вантажівкою або зустрічним трамваєм — і ось ті самі 10 хвилин очікування тихенько перетворюються на п’ятнадцять, а то й двадцять. Тож перш ніж мчати на зупинку стрімголов, розумніше спочатку глянути в телефон і перевірити, де вагон знаходиться прямо зараз. Карта показує трамваї в реальному часі — і це береже нерви куди надійніше, ніж стояння на місці з німим докором у бік розкладу.
І якщо вже заговорили про затримки — доведеться сказати і про річ неприємну. Через російські обстріли енергетичної інфраструктури в місті періодично зникає світло. А разом з ним зупиняється і весь електротранспорт — трамваї, тролейбуси, все разом. Якщо вагон раптом завмер посеред вулиці, а контактна мережа знеструмлена, це не поломка і не недбалість водія. Це наслідки атаки. У такі моменти корисно тримати в голові план Б: маршрутка, тролейбус на автономному ходу (у деяких є батарея на пару кілометрів) або просто піша прогулянка — благо центр компактний, хвилин двадцять, і вже на місці.
Зупинки
Маршрут іде від Погулянки до вулиці Татарбунарської і назад, по дорозі заїжджаючи в самий центр і кілька великих пересадочних вузлів.
У бік депо
- Погулянка — кінцева, звідки стартує вагон. Тихо, зелено, дачний настрій прямо в межах міста;
- вул. Левицького;
- Личаківський цвинтар (тим, хто любить гуляти серед старих кам’яних левів та надгробків позаминулого століття — виходити саме тут, не пошкодуєте);
- Меморіал Героїв України;
- вул. Мечникова;
- Медичний університет — тут вічно шумно від студентів, особливо між парами;
- Військовий госпіталь;
- пл. Митна. Великий вузол, тут можна пересісти на інші трамвайні маршрути, що йдуть через центр;
- вул. Підвальна — поруч старе місто, до Ринку звідси п’ять хвилин пішки, якщо не ліниво;
- вул. Театральна;
- ТЦ “Магнус”;
- Церква святої Анни;
- вул. Ярослава Мудрого;
- вул. Єрошенка;
- Янівський цвинтар;
- Крупзавод;
- вул. Татарбунарська — кінцева, приїхали.
У бік Погулянки
Зворотний шлях майже дзеркальний, але не зовсім: є зупинки, яких у прямому напрямку просто немає. Театр ляльок, вул. Северина Наливайка, Захисників України, Обласна інфекційна лікарня — ось вони, тільки на шляху “туди”. Якщо орієнтуватися на назви, а не на номери, заблукати складно: центр Львова маленький, і більшість точок і так у всіх на слуху.
Усі маршрути трамваїв Львова можна знайти на сторінці: Розклад руху та маршрути: трамваї Львова
Вартість проїзду
Тут різниця в ціні не символічна, а цілком відчутна для гаманця:
- 11,5 грн — студентською персоналізованою ЛеоКарт (по суті, подарунок для тих, хто вчасно оформив картку);
- 23 грн — звичайною ЛеоКарт або через застосунок LeoCard;
- 26 грн — банківською карткою або телефоном з NFC, Apple Pay і Google Pay сюди ж;
- 30 грн — готівкою у водія. Класика для тих, хто не дружить із технологіями. Або просто забув поповнити картку зранку, буває в кожного.
Оплатити можна QR-кодом у застосунку, електронним квитком ЛеоКарт або прямо у водія. І ось цікава арифметика: різниця між 11,5 та 30 гривнями за один і той самий проїзд — це, власне, ціна власних лінощів. Завів персоналізовану студентську картку один раз — і катаєшся в рази дешевше, ніж сусід по вагону, який щодня шурхотить готівкою.
Поради пасажирам
При оплаті ЛеоКарт або застосунком LeoCard пересадка безкоштовна протягом 40 хвилин після першої валідації, і кількість пересадок не обмежена. Правило одне: валідувати картку заново в кожному новому вагоні чи тролейбусі, інакше система не зарахує. Великий багаж — понад 60×40×20 см або щось довномірне на кшталт лиж — оплачується окремо, як ще одна поїздка. А штраф за безквитковий проїзд або невалідований квиток відчутний, 520 грн, тож економити на валідації відверто не варто, собі дорожче вийде.
Як оплатити проїзд у вагоні — коротко про кожен спосіб:
- Пластик ЛеоКарт. Найвигідніший варіант. Картку прикладають до нижнього зчитувача валідатора, звуковий сигнал плюс зелена галочка — оплата пройшла, однією карткою можна розрахуватися одразу за чотирьох;
- Якщо ви турист, простіше завантажити застосунок LeoCard без фізичної картки — квиток купується прямо в застосунку, можна одразу на компанію до п’яти осіб, а після активації QR-код показують верхньому зчитувачу валідатора;
- Звичайна банківська картка або телефон з NFC — прикладають до нижнього зчитувача, звичайна безконтактна оплата, нічого нового;
- Готівка. Водієві називають кількість пасажирів, отримують паперовий квиток із QR-кодом. Його варто зберегти до кінця поїздки — валідувати окремо не потрібно.
ЛеоКарт можна купити та поповнити в терміналах EasyPay, через застосунок або сайт EasyPay, а ще в туристичному центрі біля вокзалу. Гостям міста зазвичай простіше встановити застосунок LeoCard — не потрібно возитися з фізичною карткою. а тим, хто катається часто, варто придивитися до абонемента на 30 днів: при щоденних поїздках він відбивається швидко, буквально за пару тижнів. Система єдина для всього комунального транспорту Львова, актуальні ціни та умови найпростіше звіряти на leocard.lviv.ua.
З Погулянки до депо: львівська класика
Сімка — не найшвидший маршрут у місті і вже точно не найпряміший. Але саме тому його і люблять ті, кому нікуди поспішати. Рипіння на поворотах. Тиснява біля Медуніверситету між парами. Тряска на бруківці, від якої кава норовить вихлюпнутися на коліна. Все це і є той самий львівський колорит, заради якого сюди їдуть туристи — і який місцеві не проміняють на жоден найсучасніший електробус. Тримайте під рукою застосунок із реальним розкладом, пам’ятайте про запасний варіант на випадок відключення світла і не забувайте вчасно валідувати картку. Тобді поїздка від Погулянки до Татарбунарської пройде спокійно, а місто по дорозі вдасться роздивитися як слід — не поспішаючи, як і заведено у Львові.
