Спека, черга до кав’ярні на Соборній, хтось у шльопках із мокрим рушником через плече поспішає на трамвай — знайома літня картина для кожного львів’янина. Куди подітися в таку погоду? На Аквапарк, звісно. І ось тут з’ясовується: пішки далеко, на таксі — грабунок серед білого дня, а маршрутка застрягла десь на Стрийській ще з обіду. Рятує трійка. Вона стартує прямо від Соборної, пірнає через центр — повз Івана Франка, повз Парк культури — і майже без пересадок довозить до самої води. Маршрут коротенький, п’ять з хвостиком кілометрів, але саме він зв’язує старе місто з місцем, куди влітку втікає половина Львова.
Графік роботи: коли ловити трійку?
Будні: перший вагон о 05:53, останній о 22:59. Здається, рано? На практиці чимало людей ловили цю трійку о шостій ранку, поспішаючи на вокзал, і підтвердять — рейс є, вагон приходить. Інтервал тримається близько семи хвилин, але це в теорії. На ділі, якщо стояти на площі Івана Франка в годину пік, стає зрозуміло: реальність завжди коригує розклад. Бруківка, вузькі вулички, світлофори на перехрестях, які трамвай чомусь ловить на червоне частіше, ніж везе — усе це накидає зайві хвилини. У вихідні графік трохи інший: з 06:03 до 23:03, інтервал близько семи з половиною хвилин. Порада від місцевих: не стояти на зупинці, гадаючи, де вагон, а одразу відкрити додаток із трекером у реальному часі — так спокійніше. І буває, що трамвай зупиняється взагалі без видимої причини. Причина зазвичай не в ньому. Російські обстріли енергетики — штука, яка нагадує про себе раптово, і електротранспорт у такі години може просто завмерти посеред маршруту. Тож запасний варіант — тролейбус або власні ноги — варто тримати в голові про всяк випадок.
Зупинки: від Соборної до водних гірок
Маршрут туди виглядає так, як зазвичай пояснюють дорогу знайомим:
- Площа Соборна — відправна точка, тут же великий пересадковий вузол;
- вулиця Володимира Шухевича;
- вулиця Саксаганського;
- площа Івана Франка — орієнтир, який знає все місто, поруч університет;
- Парк культури — багато хто сходить саме тут, далі вже не по дорозі;
- площа Станіслава Лема;
- вулиця Івана Горбачевського;
- вулиця Ісаєвича;
- вулиця Аркаса;
- вулиця Бойчука, вона ж Кіноцентр — так її і називають частіше, ніж офіційно;
- Аквапарк — кінцева, приїхали.
Назад — майже те саме, тільки навпаки, від Аквапарку до Соборної. На Соборній та на площі Івана Франка реально пересісти на інші маршрути — трамваї та тролейбуси центру там ходять пучком. Номери навмисно не перелічуються: вони час від часу змінюються, а ворожити на кавовій гущі ні до чого. Актуальний список простіше перевірити в додатку або на сайті перевізника — це займе секунд тридцять, зате без помилок.
Усі маршрути трамваїв Львова можна знайти на сторінці: Розклад та маршрути: трамваї Львова
Вартість проїзду: рахуємо гроші
Тут варто бути уважнішими, розкид цін пристойний:
- 11,5 грн — студентська персоналізована ЛеоКарт;
- 23 грн — звичайна ЛеоКарт або оплата через додаток LeoCard;
- 26 грн — банківська картка, телефон із NFC, Apple Pay, Google Pay;
- 30 грн — готівка водієві. Найпростіший спосіб і водночас найневигідніший.
Різниця між 11,5 та 30 гривнями — це, вважай, дві поїздки майже за ціною однієї, якщо їздити постійно. Багато хто заводить картку саме після того, як пару місяців переплачує готівкою, і потім шкодує, що не зробив цього раніше. До речі, при оплаті карткою або через додаток пересадка на інший транспорт протягом 40 хвилин безкоштовна, і не одна, а скільки завгодно — головне щоразу прикладати картку заново, інакше система вирішить, що пасажир жадібний заєць. Великий багаж — понад 60 на 40 на 20 сантиметрів — оплачується окремо, як ще один пасажир. А от їхати зайцем не варто зовсім: штраф 520 гривень, і це вже зовсім не смішно.
Як платити
ЛеоКарт прикладається до нижнього зчитувача — пікне, загориться зелена галочка, і все, однією карткою можна закрити одразу чотири поїздки. Додаток LeoCard зручний для туристів або тих, хто не хоче носити фізичну картку: квиток купується заздалегідь, хоч на п’ятьох одразу, а на валідаторі QR-код показується верхньому зчитувачу. Банківською карткою або телефоном — той самий нижній зчитувач. Готівкою — водієві називається кількість пасажирів, натомість видається папірець із QR-кодом, його потрібно просто зберегти до кінця поїздки, валідувати не треба. Поповнити ЛеоКарт можна через EasyPay — термінали, додаток, сайт — або в туристичному центрі біля вокзалу. А тим, хто їздить часто, варто придивитися до абонемента на 30 днів — економія відчутна.
Від Соборної до води
П’ять кілометрів, трохи рипіння на поворотах, пара хвилин очікування біля Івана Франка — і ось уже або серце старого міста, або шезлонг біля басейну. Трійка не найшвидша, не найновіша, але своя, львівська. З характером.
