Дев’ятка — це база. Якщо живете десь на Торф’яній або ближче до Сихова і вам потрібно до вокзалу, альтернатив особливо й немає — або трястися через увесь центр на цьому трамваї, або вигадувати складні пересадочні комбінації, які в підсумку займуть більше часу. Тож простіше змиритися і полюбити.
Маршрут старий, перевірений, іде через саме серце міста. Повз Оперний, повз Ринок, зачіпає пару університетів — і впирається просто в Залізничний вокзал, звідки хоч до Києва, хоч до Варшави. Туристам, до речі, теж корисно: сів біля вокзалу — і за п’ятнадцять хвилин ти вже на бруківці Старого Ринку, без пересадок і зайвого головного болю.
Рейки тут свою пісню відспівали давно. На повороті біля площі Івана Франка вагон хитає так, що всі хапаються за поручні синхронно, ніби відрепетирували — звичка, яку переймаєш буквально за одну поїздку. А в районі Старого Ринку водієві доводиться лавірувати між припаркованими машинами та натовпами туристів із телефонами. Там трамвай майже завжди пригальмовує довше, ніж хотілося б.
Графік роботи
Будні: з 06:30 до 22:49, інтервал — 13 хвилин 30 секунд. Не найкругліше число, але вже так склалося.
Вихідні трохи інші. Початок той самий, 06:30, а от закінчує раніше на пару хвилин — о 22:47. Зате бігає бадьоріше, кожні 12 хвилин.
На ділі це виглядає просто: прийшли — трамвая немає, отже хвилин десять-п’ятнадцять точно постоїте. Особливо ввечері, особливо коли весь центр стоїть через черговий ремонт на Городоцькій. У такі моменти краще не гадати, а одразу глянути в телефон — де вагон застряг і чи застряг взагалі, чесно покаже сервіс відстеження транспорту в реальному часі.
Зупинки маршруту
Від Торф’яної до вокзалу трамвай іде так:
- вул. Торф’яна — початок, спальний район, вагон майже порожній
- IT СТЕП Університет — заходять студенти з рюкзаками
- вул. Гайдамацька
- Палац культури ім. Гната Хоткевича — орієнтир помітний, повз не проїдете
- вул. Під Дубом
- пл. Старий Ринок — тут виходити, якщо мета — прогулянка та кава
- вул. Підвальна — уже відчувається подих центру
- вул. Володимира Шухевича — вузол, звідси легко перескочити на інші трамваї
- вул. Саксаганського
- пл. Івана Франка — поруч університет, штовханина додається різко
- Парк культури — сонячно на вулиці? Багато хто тут виходить до Стрийського парку
- пл. Станіслава Лема
- вул. Київська
- вул. Бандери
- пл. Кропивницького — теж пересадочна, можна поїхати на інших трамваях і тролейбусах
- Приміський вокзал — звідси приміські автобуси, за місто
- Залізничний вокзал — кінцева, а там уже маршрутки, таксі, уся метушня
Назад майже дзеркально. Пара назв відрізняється, а ще по дорозі з’являється Театр ляльок — хороший орієнтир, якщо їдете з дитиною.
Схему пересадок краще перепровіряти перед поїздкою. Ввечері або після вимкнень світла зупинки іноді тимчасово змінюють, і попереджають про це зазвичай на офіційному сайті перевізника.
Про світло окрема розмова, до якої у Львові давно звикли і не сперечаються. Через російські обстріли енергетичної інфраструктури трамвай іноді просто завмирає на коліях. Не зламався — банально немає напруги в мережі. Панікувати не потрібно. Поруч майже завжди знайдеться тролейбус або автобус, а актуальна інформація про те, що відбувається на лінії, зазвичай швидко з’являється в додатку.
Вартість проїзду
Тут різниця відчутна, особливо якщо їздити щодня:
- 11,5 грн — студентська персоналізована ЛеоКарт
- 23 грн — звичайна ЛеоКарт або додаток LeoCard
- 26 грн — банківська картка, телефон з NFC
- 30 грн — готівкою у водія, найдорожче
Платите щодня готівкою — за місяць набіжить помітно більше, ніж карткою. Дрібниця наче, а для студента з обмеженим бюджетом різниця реальна.
Усі маршрути трамваїв Львова можна знайти на сторінці: Розклад руху та маршрути: трамваї Львова
Пара слів пасажирам
Пересадки безкоштовні протягом 40 хвилин після першої валідації, якщо платите ЛеоКарт або через додаток. Робити їх можна скільки завгодно разів, правило діє на весь комунальний транспорт міста. Головне — валідувати картку в кожному новому трамваї чи тролейбусі. Інакше система вирішить, що це окрема поїздка, а не пересадка.
Великий багаж — понад 60×40×20 см, або щось довгомірне на кшталт лиж — оплачується окремо, за тією ж схемою. А от штраф за безквитковий проїзд серйозний: 520 грн. Простіше зайвий раз прикласти картку, ніж потім виправдовуватися перед контролером.
Способів оплати кілька.
ЛеоКарт — найвигідніший. Прикладаєте до нижнього зчитувача, чекаєте на звуковий сигнал і зелену галочку. Однією карткою можна оплатити одразу до чотирьох поїздок.
Додаток LeoCard зручний для туристів. Квиток купується заздалегідь, одразу на компанію до п’яти осіб, а активований QR-код показуєте верхньому зчитувачу.
Банківська картка або телефон з NFC — просто приклали до нижнього зчитувача і поїхали. Це, мабуть, найпопулярніший спосіб серед тих, хто у Львові проїздом.
Готівка — говорите водієві кількість пасажирів, отримуєте паперовий квиток із QR-кодом. Збережіть його до кінця поїздки, валідувати окремо не потрібно.
Поповнити або купити ЛеоКарт можна в терміналах EasyPay, через додаток або сайт EasyPay, а ще в туристичному центрі біля вокзалу. Гостям міста простіше взагалі обійтися без фізичної картки — просто встановити додаток LeoCard. А якщо їздите часто, придивіться до місячного абонемента. Рахувати кожну поїздку швидко набридає.
Від вокзала до Торф’яної: трамвайна нитка міста
Не найшвидший маршрут у Львові. І не найцікавіший/найтихіший — рейки своє відспівали ще років двадцять тому. Але саме завдяки дев’ятці студенти встигають на пари, приїжджі з вокзалу потрапляють прямісінько в старе місто, а місцеві спокійно дістаються додому, навіть коли пів міста стоїть у заторах через вузькі вулиці центру. Трохи терпіння, звичка триматися за поруччя на поворотах і заздалегідь звіритися з розкладом — і маршрут перестає бути проблемою. Просто стає частиною львівського дня.
