Запитайте будь-якого рівнянина, який тролейбус у місті найбільш робочий — і половина, не задумуючись, назве перший. Він тягнеться через усе місто. Від Мототреку, де вранці юрмляться студенти та роботяги з промзони, через щільний історичний центр — і до самого Ювілейного, спального району, звідки без нормального транспорту в центр взагалі ніяк не вибратися. По дорозі чіпляє автовокзал, ринок, пару коледжів і ще з десяток місць, повз які рівняни проходять щодня і вже навіть не дивляться на всі боки. Туристам, до речі, теж зручно: за одну поїздку і Покровський собор побачиш, і ЦУМ, і до самої околиці доїдеш, де вже пахне приватним сектором і чиїмось мангалом.
Маршрут і відстань
Шлях у “одиниці” не найдовший у місті — усього 6,72 кілометра. Рукою сягнути, здавалося б. Але в годину пік ця дистанція легко розтягується на сорок хвилин, особливо якщо на Соборній черговий затор або комунальники знову щось розкопали посеред дороги.
Зупинки: шлях на Ювілейне
Від Мототреку до Ювілейного тролейбус іде приблизно так.
Старт і центр:
- Мототрек
- пл. Міст-героїв України
- Автотранспортний коледж
- вул. Степана Бандери
Далі починається найтягучіша частина — повз магазини та навчальні заклади, де тролейбус ледве плентається:
- вул. Соломії Крушельницької
- Побутрадіотехніка
- Магазин “Білий Лебідь”
- Кооперативний коледж
- пл. Незалежності
- Магазин “Взуття”
А ось тут тримайтеся міцніше, бо далі — та сама територія, знайома всім, хто хоч раз намагався влізти в салон о восьмій ранку:
- Пивзавод
- вул. Коцюбинського
- РЗВА
- Будинок офіцерів
- Авторемзавод
- РЗВМ
І фінальний ривок до кінцевої, серед приватних будинків і промзони:
- Комбінат будівельних матеріалів
- селище Ювілейне
- Магазин “Динамо”
- Поліклініка № 3
- Школа № 8
- вул. Князя Острозького
На “Пивзаводі” тролейбус штурмують майже завжди — сюди стікаються і з прохідної, і з найближчих будинків. Якщо сідаєш саме на цій зупинці, вільне місце можеш навіть не шукати, його не буде. А біля РЗВА водії зазвичай пригальмовують заздалегідь: перехрестя непросте, і штанги злітають із дротів із завидною регулярністю, особливо коли ожеледиця.
Зворотний шлях: чим відрізняється
З Ювілейного в центр тролейбус іде трохи іншою петлею і заглядає туди, куди на шляху “туди” не заїжджає:
- Міський ринок
- пл. Театральна
- ЦУМ
- Покровський собор
Ось на цьому відрізку салон зазвичай набивається найщільніше — після ринку заходить натовп із сумками, пакетами, візками, і знайти вільний поручень стає тим іще квестом. А десь між ЦУМом і Покровським собором починається вічна битва за кватирку. Влітку там душно, як у теплиці, і всі по черзі тягнуться до єдиного відчиненого віконця, ніби це останній ковток повітря.
Усі інші тролейбуси Рівного можна знайти на сторінці: Розклад руху та маршрути всіх тролейбусів у Рівному
Графік та інтервали
У будні “одиниця” виходить на лінію о 06:20 і працює до 20:40. Інтервал — хвилин 9-10, тож подовгу мерзнути на зупинці не доводиться, хіба що в самий пік, коли все намертво встає на Соборній. У вихідні графік простіший: з 06:32 до 19:33, і чекати на свою машину вже довше, хвилин 13-14. Якщо “одиниці” довго немає — не стійте стовпом і не ворожіть, а одразу гляньте в онлайн-трекер транспорту. Швидше за все, він просто застряг десь біля Пивзаводу.
Скільки коштує проїзд
З тарифами тут не все так просто, як хотілося б. Карткою E-Pass або “Карткою рівнянина” — 12 грн. Банківською карткою, Apple Pay або Google Pay через валідатор — уже 13. А якщо по-старому, готівкою кондуктору — 14 гривень, найдорожчий варіант. Школьникам та студентам за документами — 7 грн, і це, мабуть, єдина приємна цифра в усьому цьому списку.
Різниця між карткою та готівкою наче дрібна. Але якщо кататися щодня туди-назад, за місяць набігає на пару зайвих чашок кави — тож перейти на E-Pass реально має сенс, тим паче багато хто давно так і зробив.
Пільги
Понад тридцять пільгових категорій — пенсіонери, люди з інвалідністю, ветерани, багатодітні сім’ї, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи та інші — їздять взагалі безкоштовно, за персоналізованою пільговою карткою. Щомісяця на неї капає ліміт у 60 поїздок. Не встигли наїздити свою норму — на жаль, згорить, на наступний місяць нічого не переноситься, жодних винятків. Шкільна картка дає знижку наполовину, тобто ті ж 7 гривень за поїздку. Оформлюється пільгова картка безкоштовно, у ЦНАПі або в департаменті соцполітики — просто взяти з собою документи.
Як оплатити проїзд
Найвигідніший варіант все ж E-Pass. Картка коштує близько 60 гривень, продається в мережі “Сім23” (“Сімі”), а поповнюється без комісії — через EasyPay, термінали або додаток. При вході просто прикладаємо картку або банківський пластик до валідатора, місто й правда потихеньку привчає всіх до безготівки. Тільки от знайти цей валідатор у переповненому салоні в годину пік — окремий вид спорту. То він захований за спинами пасажирів, то тимчасово не працює, і тоді залишається старий спосіб — передаємо за проїзд із рук у руки, як їздили ще батьки. Готівку кондуктори теж приймають, просто вийде на пару гривень дорожче.
Рухомий склад
Маршрутом ходить змішаний парк, і в цьому, якщо придивитися, видно всю історію рівненського електротранспорту разом. Поруч із сучасними низькопідлоговими тролейбусами — дніпровськими, “Богданами”, білоруськими БКМ — тією ж лінією досі торохтять легендарні чеські Škoda. Їх і сварять за жорсткі сидіння, і люблять одночасно, як якусь місцеву пам’ятку. Іноді на лінію виходять автономні дуобуси — ті самі, що можуть проїхати і без дротів, якщо десь раптом зникла напруга.
А напруга й правда іноді зникає. При відключеннях або під час повітряної тривоги тролейбуси можуть стати просто на лінії — водії за інструкцією гальмують і висаджують людей, щоб усі йшли в укриття. Графік у такі моменти летить шкереберть, але тут уже нічого не вдієш: спочатку безпека, а розклад почекає.
Від Мототреку до Ювілейного
Перший тролейбус — не найшвидший і не найновіший у місті, але точно один із тих, без яких Рівне вже не уявити. Він зв’язує промзону, центр і спальний район в одну ниточку, якою щодня катаються тисячі людей. Із заторами на Соборній, штурмом дверей біля Пивзаводу та пошуками валідатора в натовпі тут давно змирилися — це частина місцевого колориту не менша, ніж чеські Škoda, що торохтять поруч із новенькими низькопідлоговими машинами.
