Є маршрути хайпові, про які пишуть у кожному путівнику, а є робочі конячки — про такі турист не запитає, зате місцевий знає напам’ять. Тридцять дев’ята якраз із других. Без викрутасів сполучає приватний сектор Кривчиць та Знесіння з Шевченківським районом, і жителям окраїни особливо обирати не доводиться: ця маршрутка стане рідною, хочуть вони того чи ні.
Їде від гаражів на околиці через цілий медичний кластер — тут і госпіталь, і медуніверситет — краєм центру, повз Митну та Театральну, і впирається в Автостанцію №2. По суті один рейс — а відчуття, ніби перетнув два різних міста: спочатку тиша приватного сектору, потім раптово трамваї та натовп.
Коли виходити і чи варто взагалі чекати
Працює з шостої ранку до десятої вечора, щодня. Інтервал — година десять, що називається, негусто. На удачу тут виходити сенсу немає, краще одразу дивитися в додатку, де машина зараз фізично перебуває — економить хвилин тридцять простою біля Військового госпіталю, а простояти там можна і довше, якщо пощастить із погодою.
Возить «Фіакр-Львів», відстань — близько дванадцяти кілометрів, ціна готівкою — тридцять гривень. Звучить недалеко, але якщо центр стоїть наглухо (а він стоїть часто), ці дванадцять кілометрів розтягуються в цілу пригоду.
Від Авторинку через приватний сектор
Стартує від Авторинку, де у вихідні не проштовхнутися — хтось тягне бампер, хтось торгується за колесо. Далі маршрутка повертає у тихі вулички:
Авторинок → вул. Гайдучка → Монгольська → вул. Старознесенська → вул. Духновича → Кривчиці → Шевченківський Гай → вул. Нищинського.
Тут зазвичай без нервів, спокійно. Хіба що біля Шевченківського Гаю підсядуть бабусі з візками — і стояти на зупинці доведеться трохи довше, ніж зазвичай, поки всі розсядуться.
Повз університет та госпіталь
Далі приватний сектор закінчується, починається щільна забудова та студентський потік:
ул. Долішня → вул. Богдана Котика → вул. Мечникова → Медуніверситет → Військовий госпіталь → пл. Митна
О пів на дев’яту ранку біля Медіну починається натуральний штурм задніх дверей — студенти з рюкзаками напоготові, а водій просто везе цей перевантаж далі, без жодного слова.
Через бруківку в центр
Далі маршрут пірнає в саме серце міста, і тут перевіряється на міцність і підвіска, і терпіння пасажирів:
- вул. Підвальна
- вул. Театральна
- пр. В’ячеслава Чорновола
- Палац культури ім. Гната Хоткевича
- вул. Хімічна
- Шевченківська райадміністрація
На Театральній бруківка стара, історична, трясе так, що каву на винос краще допити заздалегідь — інакше половина залишиться на куртці. А на Чорновола в годину пік можна застрягти на добрих десять хвилин між трамваєм і роверистами, які тут щиро вважають себе господарями дороги.
Фініш на Грінченка
Останній відрізок для тих, хто їде вже в сам Шевченківський район:
- вул. Замарстинівська
- вул. Бетховена
- БТІ
- Автостанція №2
- Скейт-парк
- вул. Чигиринська
- вул. Грінченка
Назад маршрут майже такий самий, тільки додаються три зупинки, яких у прямому напрямку немає: вул. Миколайчука, вул. Пантелеймона Куліша та Театр ляльок. Якщо почуєте їх уперше — не лякайтеся, це нормально, просто дорога назад злегка петляє інакше.
Усі інші маршрутки Львова можна знайти на сторінці: Розклад руху всіх маршруток у Львові.
Скільки платити
Тариф сильно залежить від способу оплати:
- Студентська ЛеоКарт — 11,5 грн
- Загальна ЛеоКарт або додаток — 23 грн
- Банківська картка / NFC — 26 грн
- Готівкою водієві — 30 грн
За багаж доплата така ж, как за себе. Зато при безготівковій оплаті є бонус — безкоштовна пересадка протягом 40 хвилин, зручно, якщо пересідаєте на трамвай десь біля Театру ляльок.
Діти до семи років та школярі їздять безкоштовно або майже безкоштовно, пенсіонери — за пільговою ЛеоКарт, але зі своїм лімітом поїздок на місяць. Військовим, УБД, багатодітним та людям з інвалідністю також передбачені пільги. Простіше один раз оформити персональну ЛеоКарт — і вийде дешевше, і не доведеться передавати решту через увесь забитий салон, а це, чесно кажучи, окреме випробування для координації.
До чого готуватися в дорозі
Старі маленькі маршрутки місто давно списало, тепер на 39-му частіше ходять низькопідлогові Електрони або вживані європейці — MAN, Solaris. Просторіше, звісно, але в годину пік усе одно тісно, і вічна боротьба за кватирку нікуди не поділася: одним дує, іншим душно, компроміс знаходиться рідко.
А ще варто мати на увазі — під час повітряних тривог маршрутка зупиняється, водій веде людей в укриття, і це не збій, а просто реальність, з якою стикається все місто. Іноді графік збивається і через перебої з пальним. У такі дні краще запастися терпінням і тримати під рукою додаток із картою — так хоча б буде зрозуміло, де застрягла машина і чи варто чекати.
