Є маршрути-зірки, про які знімають репортажі та скаржаться у фейсбучних групах на все місто. А є тридцять сьомий. Тихий трудяга. Ніхто про нього не пише постів із криком «доколє», а він просто щодня таскає половину Голоска на Сихів і назад, без вихідних і майже без драми. Ну, майже.
Навіщо він узагалі потрібен
Живете десь у районі Голоска, а робота чи універ — ближче до Сихова? Тоді це ваш автобус, і навіть думати більше нема про що. По дорозі він примудряється зачепити і Палац культури Хоткевича, і Театр ляльок, і ТРЦ «Шувар» — можна їхати на роботу, а по дорозі придумати собі привід заскочити за кавою чи новими кросівками. Гостям міста маршрут теж зайде: і Чорновола покаже у всій красі, з його вічним людським мурашником, і до спального Сихова довезе, де, до речі, теж є на що подивитися, всупереч стереотипам про те, що там «тільки бетон».
Розклад, який варто знати напам’ять
Працює автобус щодня, з шостої ранку і до без п’яти десять вечора. У будні чекати на зупинці в середньому хвилин чотирнадцять, що, в принципі, терпимо. А ось у вихідні готуйтеся до півгодинного очікування — тут уже без варіантів, хіба що пощастить і під’їде трохи раніше. І ось тут маленька порада від бувалих: не стійте стовпом і не гадайте, де там ваш автобус застряг. Відкрийте краще додаток із картою транспорту в реальному часі та подивіться чесну картину — раптом він узагалі ще біля Водоканалу телепається.
Куди саме їдемо
Голоско, парк і перша нервотузанина
Стартуємо з вулиці Під Голоском, спускаємося вниз повз Варшавську, огинаємо Парк 700-річчя Львова — тут, до речі, по вихідних завжди натовпи з візочками і роверисти нарізають кола, — і в’їжджаємо в зону вічної напруги біля Шевченківської райадміністрації.
Далі по прямій: вулиця Хімічна, Пантелеймона Куліша, і ось він, проспект Чорновола, де 37-й наглухо вростає в асфальт майже кожен будній вечір. Трамвайні колії, вузька дорога, натовпи біля Театру ляльок — усе це разом створює класичний львівський затор, знайомий кожному, хто хоч раз тут проїжджав у районі п’ятої-шостої вечора.
Спокійна ділянка: від Підвальної до Водоканалу
А ось далі, як не дивно, дихається легше. Вулиця Підвальна, Володимира Шухевича, Шота Руставелі, Вагилевича — тут уже спокійніше, будинки нижчі, машин менше. Доїжджаємо до Львівводоканалу, де зазвичай виходить пристойна частина пасажирів: хто на роботу, хто просто у своїх справах.
Далі ланцюжок зупинок, який простіше перелічити одним рядком, ніж розтягувати на пів сторінки: Водопровідна, Керченська, Липова алея, Дністровська, Бузкова, Фрезерний завод, Автостанція №5, ДБК. Десь між Липовою алеєю та Дністровською, до речі, автобус зазвичай трохи розганяється — дорога там рівніша, та й бруківки, слава богу, немає.
Фініш: Сихів, «Шувар» і Хоткевича
А ось і година пік у всій красі. Зубрівська, Сихівська, Кавалерідзе, Центр Довженка, Дитяча поліклініка — і ось вам ТРЦ «Шувар», куди набивається стільки народу з пакетами, що швагри в цей момент щиро шкодують, що не пішли пішки. Далі — Чукаріна зі школою, Данилюка, Річка Зубра, і кінцева — вулиця Гната Хоткевича. Приїхали, можна видихати.
А в зворотний бік що?
Майже все те саме, тільки дзеркально. Хіба що з’являється пара зупинок, яких на шляху «туди» ви не помітите: вулиця Театральна, Палац культури імені Хоткевича та Варшавська — ось і вся відмінність, решту можна вже напам’ять розповідати.
Усі інші маршрути автобусів Львова можна знайти на сторінці Розклад та маршрути всіх автобусів у Львові.
Скільки це коштуватиме
Тут усе, як і на інших маршрутах міста: ціна залежить від того, чим платите. Готівкою водієві — 30 гривень, карткою або телефоном через NFC — вже 26, через додаток або звичайну ЛеоКарт — 23. А якщо студент — взагалі 11,5. Різниця відчутна, погодитеся?
І маленький лайфхак, про який чомусь знають не всі: якщо платити ЛеоКартою, протягом сорока хвилин можна безкоштовно пересісти на інший автобус або трамвай — уся поїздка зарахується як одна. Головне — не забувати прикладати картку в кожному транспорті, а то система вирішить, що ви заєць, хоча ви просто задумалися про своє.
Особливості, про які краще знати заздалегідь
Стара бруківка подекуди в центрі — це, по суті, безкоштовний вібромасаж усьому тілу, особливо якщо їдете стоячи і тримаєтеся однією рукою за поручень, а іншою за телефон. Вузькі вулички біля Чорновола колекціонують затори як хобі, і в дощ ситуація стає тільки гіршою: розклад у такі дні можна сміливо множити на півтора.
Буває й так, що через повітряну тривогу водій змушений зупинити автобус до відбою — на жаль, це частина нашої реальності на тлі російської агресії. У такі моменти злитися на водія безглуздо: він просто виконує протокол безпеки, а не знущається з розкладу. Плюс зрідка додаються перебої з пальним — тоді графік трохи зсувається, і з цим теж нічого не вдієш, окрім як перевірити актуальну інформацію на сторінці перевізника ЛКП «АТП №1» замість того, щоб нервувати на зупинці.
Від Голоска до Хоткевича: крізь увесь Львів
Тридцять сьомий не претендує на звання найзручнішого чи найшвидшого маршруту міста. Але хто взагалі питав про зручність, коли мова про львівський громадський транспорт? Він просто їде — через бруківку, затори на Чорновола, штовханину біля «Шувару» — і в підсумку довозить, куди потрібно. А це, чесно кажучи, вже немало.
